дзвінкий (język ukraiński)

transliteracja:

dzvìnkij

wymowa:

дзвінки́й zobacz zasady wymowy ukraińskiej

znaczenia:

przymiotnik

(1.1) dźwięczny^[1]

odmiana:

przykłady:

(1.1) Го́біти схи́льні до повноти́; вони́ вдяга́ються в усе́ яскра́ве (перева́жно в зеле́не та жо́вте); не но́сять взуття́, бо від приро́ди в них на сту́пнях товста́ підо́шва та густе́ й те́пле бруна́тне ху́тро, поді́бне до воло́сся в них на го́ловах (ті́льки не кучеря́ве); у них до́вгі впра́вні смагля́ві па́льці, доброду́шні обли́ччя, і вони́ залива́ються глибо́ким дзвінки́м смі́хом (особли́во пі́сля обі́ду, яки́й вони́ залюбки́ зажива́ють дві́чі на день, коли́ вда́сться).^[2] → Hobbici mają tendencję do otyłości; ubierają się we wszystko co jaskrawe (przeważnie w zielone i żółte); nie noszą butów, bo z natury mają na stopach grubą podeszwę oraz gęste i ciepłe brunatne futro, podobne do włosów na głowie (tylko nie kędzierzawe); mają długie, zręczne, smagławe palce, dobroduszne twarze i zanoszą się tubalnym, dźwięcznym śmiechem (zwłaszcza po obiedzie, który jeśli się uda spożywają chętnie dwukrotnie w ciągu dnia).

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. дзвеніння n, дзвоніння n, дзвенькання n, дзвенькіт m, дзвінкість ż, дзвін m, дзвінок m, дзвіночок m, дзвоник m, дзвіниця ż, дзвіничка ż, дзвонар m

czas. дзвеніти ndk., дзвонити ndk., дзвенькати ndk., дзвенькотіти ndk.

przym. дзвоникуватий

przysł. дзвінко

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła: