дуб (język białoruski)

дуб (1.1)
дуб (1.2)
transliteracja:
dub
wymowa:
​
znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) dendr. dąb[1]
(1.2) dąb, dębina[2]
odmiana:
(1.1)
(1.2) blm;
przykłady:
(1.1) Там стаіць высокі дуб. → Tam stoi wysoki dąb.
składnia:
kolokacje:
(1.1) скальны дуб • сябзячакветны дуб • коркавы дуб • галінасты / разложысты / стогадовы дуб • малады / стары дуб
(1.2) мэбля з дубу → mebel z dębu
synonimy:
antonimy:
hiperonimy:
hiponimy:
holonimy:
meronimy:
wyrazy pokrewne:
rzecz. дубец m, дубіна ż, дубінка ż, дубіначка ż, дуб'ё n
zdrobn. дубок m, дубочак m
czas. дубець ndk., дубіць ndk.
przym. дубовы, дубаваты
związki frazeologiczne:
даць дуба • дуб дубам • плесці з дуба вецце / плесці смалянога дуба • przysłowie: адзін дуб у полі - то не лес
etymologia:
prasł. *dǫbъ
uwagi:
źródła:
  1. ↑ Hasło „dąb” w: Падручны польска-беларускі слоўнік, пад рэдакцыяй А.Обрэмбскай-Яблонскай і М.Бірылы, „Ведза Повшэхна”, Варшава 1962, s. 87.
  2. ↑ publikacja w otwartym dostępie – możesz ją przeczytać Hasło „дуб” w: Тлумачальны слоўнік беларускай мовы, www.skarnik.by.

дуб (język rosyjski)

дуб (1.1)
дуб (1.2)
transliteracja:
dub
wymowa:
​ ​
znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) dendr. dąb
(1.2) dąb, dębina (drewno dębu)
(1.3) pot. tępak, bałwan, głąb
odmiana:
(1.1-3)
przykłady:
składnia:
kolokacje:
synonimy:
(1.3) дубина, дубина стоеросовая, дубинка, дубинушка, баран, болван, глупец, дебил, дурак, дуралей, дурачина, дурачок, дурень, дятел, идиот, козёл, кретин, мудак, недоумок, олух, осёл, пень, тормоз, тупец, тупица
antonimy:
hiperonimy:
(1.1) дерево
hiponimy:
holonimy:
meronimy:
wyrazy pokrewne:
rzecz. дубина m/ż, дубинка m/ż, дубинушка m/ż, дуброва ż, дубравка ż, дубняк m, дубак m, дубьё n, дубление n
zdrobn. дубок, дубочек
czas. дубеть, дубить
przym. дубовый, дубравный, дубильный
związki frazeologiczne:
дать дуба • дуб дубом
etymologia:
prasł. *dǫbъ
uwagi:
źródła:

дуб (język ukraiński)

дуб (1.1)
дуб (1.2)
дуби (1.3)
transliteracja:
dub
wymowa:
​
znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) dendr. dąb
(1.2) dąb, dębina (drewno dębu)
(1.3) hist. dłubanka (duże czółno wykonane z pnia drzewa np. dębu metodą wydłubywania lub wypalania)
odmiana:
(1.1-3) deklinacja II, wzór A1;
przykłady:
(1.1) В па́рку росте́ бага́то дере́в: дуби́, бу́ки, топо́лі, ве́рби, бере́зи, кашта́ни та ли́пи.[1] → W parku rośnie wiele drzew: dęby, buki, topole, wierzby, brzozy, kasztany i lipy.
składnia:
kolokacje:
synonimy:
antonimy:
hiperonimy:
(1.1) дерево
(1.3) човен
hiponimy:
holonimy:
meronimy:
wyrazy pokrewne:
rzecz. діброва ż, дібровка ż, дібровонька ż, дубина ż, дубняк m, дубник m, дубиння n, дубовик m, дубець m
zdrobn. дубок m
przym. дубовий, дібровний
związki frazeologiczne:
врізати дуба / дати дуба • правити смаленого дуба • плести смаленого дуба • правити сухого дуба • плести сухого дуба • стати дуба / стати дубом • високий як дуб • і великий дуб від малої сокири паде
etymologia:
prasł. *dǫbъ
uwagi:
źródła:
  1. ↑ Miasto w: Zbigniew Landowski, Jak to powiedzieć po ukraińsku, Wiedza Powszechna, 2005, ISBN 83-214-1318-8, s. 209.
This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.